Поліграф (детектор брехні) – це технічний пристрій, спеціально призначений для наочного відображення та реєстрації психофізіологічних реакцій людини на пред'явлення певних психологічних стимулів. Вони можуть пред'являтися у вигляді питань, фотографій або предметів і спрямовані на стимуляцію спогадів. Зареєстровані таким чином реакції, утворюють поліграму, аналіз якої дає можливість оцінити причетність тестуємого до конкретних подій (крадіжка, розкрадання, зрада та ін.).
До винаходу поліграфа, починаючи з давнини, багато народів цікавилися проблемою виявленняобману, винаходячи для цього власні унікальні прийоми. Найчастіше, в їх основі лежали такі прояви, як зміна дихання або серцебиття, пересихання в роті, збліднення обличчя, потовиділення тощо. Все це є яскравою демонстрацією фізіологічного реагування нашого організму через миттєві зміни в роботі нервової системи, якими ми не здатні контролювати через особливості будови та функціонування наших внутрішніх органів. Якщо ж контролювати ці зміни, з високою часткою ймовірності можна дійти висновку щодо причетності досліджуваного до скоєння певних дій. Вже більше століття у якості технічного засобу для цього використовують поліграф, який дозволяє в динаміці здійснювати реєстрацію та вимірювання таких основних параметрів життєдіяльності людського організму, як серцево-судинна активність, дихання, шкірний опір та деякі інші.
Загальновизнаним та науково підтвердженим обґрунтуванням досліджень на поліграфі є той факт, що все, що відбувається з нами, автоматично зберігається в нашій пам'яті. При цьому, сама людина не може керувати спогадами, як наслідком відображення закріпленої в ній на нейрохімічному рівні інформації. Внаслідок цього, при впливі на ці згадування (якщо перевіряєма подія там зафіксована), на рівні фізіологічних реакцій рефлекторно та синхронно буде проявлятися психологічне реагування ("психофізіологічний феномен").
Сучасні, науковим шляхом обґрунтовані тестові методики психофізіологічних досліджень із застосуванням комп'ютерного поліграфа, дають можливість одночасної фіксації кількох фізіологічних показників особи, яка проходить перевірку у відповідь на стимули, які незалежно від нашого бажання чи небажання, активують спогади довготривалої пам'яті. Результат такого стимулювання контролюється датчиками поліграфа, а зафіксовані реакції свідчать про наявність/відсутність у пам'яті т.зв. «слідів», які пов’язані із подіям, що перевіряються, а значить, і самою подією. Таким чином, тестування на поліграфі дозволяє оперативно, з мінімальними фінансовими витратами та високою точністю, визначити достовірність інформації, яку нам повідомляють, виявивши ту, що ховається чи спотворюється.
І треба пам'ятати, поліграф — це серйозний інструмент як для викриття злочинця чи брехуна, так і для недопущення помилкового звинувачення невинного.